Скачать 413.19 Kb.
страница1/3
Дата22.08.2019
Размер413.19 Kb.
ТипЗакон

Правові засади здійснення операцій з платіжними картками в Україні


  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ



РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВЯЗАНИХ З

НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ З ПЛАТІЖНИМИ КАРТКАМИ

( ст. 200 Кримінального кодексу України)
Методичні рекомендації

Київ 2006



ЗМІСТ
Вступ

§1. Правові засади здійснення операцій з платіжними картками в Україні

§2. Кримінально-правова характеристика незаконних дій з платіжними картками

§3. Обставини, що підлягають доказуванню при розслідуванні незаконних дій з платіжними картками

§4. Типові слідчі ситуації та особливості планування початкового розслідування незаконних дій з платіжними картками

§5. Тактика проведення окремих слідчих дій при розслідуванні незаконних дій з платіжними картками

Список використаних джерел

Глосарій (за законодавчими актами)



Вступ
Поширення використання платіжних карток у сфері грошового обігу є найважливішою тенденцією розвитку технології безготівкових розрахунків у банківській діяльності нашої держави.

Використання платіжних карток надає безліч переваг всім користувачам. Платіжні картки - це зручний, надійний, практичний, економічний платіжний інструмент. За допомогою платіжних карток підвищується конкурентноздатність і престиж фінансово-кредитних організацій, наявність гарантій платежу, зниження витрат на виготовлення, облік й обробку паперово-грошової маси, мінімальні тимчасові витрати та економія живої праці. Платіжні картки, як платіжний інструмент постійно вдосконалюються, росте сфера їх застосування, розширюється комплекс надання послуг пов’язаних з їх використанням. Проте, як і всякий високоприбутковий бізнес, а особливо в сфері грошового обігу, платіжні картки давно стали об’єктом для злочинних посягань.

Запровадження статті 200 Кримінального кодексу України, щодо незаконних дій з платіжними інструментами, сприяє посиленню кримінально-правового захисту нормального функціонування банківської системи та є адекватною реакцією на появу нових суспільно небезпечних діянь у грошово-кредитній сфері.

Введення до Кримінального кодексу України нового складу злочину обумовила необхідність розробки методики його розслідування.



§1. Правові засади здійснення операцій з платіжними картками в Україні
Правові засади емісії та здійснення операцій із застосуванням платіжних карток регулюються нормами законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 137, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р., визначаються структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 р., визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Згідно з Положенням “Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”, встановлюються загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначаються операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями, а також установлюються загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються та функціонують в Україні.

Для здійснення безготівкових розрахунків та видачі готівки із застосуванням платіжних карток в Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи.

Відповідно до законодавства на території України застосовуються платіжні картки, що емітовані членами внутрішньодержавних платіжних систем, та платіжні картки, що емітовані членами міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами України).

Банки, клірингові установи, а також інші установи, що надають фінансові послуги із застосуванням платіжних карток, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або участь у цих системах.

Вимоги Положення “Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” поширюється на членів та учасників внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих за платіжними картками цих платіжних систем.

Найрозповсюдженими в світі є 5 платіжних систем: Europay International /MasterCard International (далі MasterCard), Visa International, American Express, Diners Club, JCB.

Принципи роботи American Express, Diners Club, JCВ відрізняються від MasterCard та Visa тим, що вони є акціонерними компаніями з єдиним небанківським власником. Їх операційні правила передбачають не членство, а участь в агентському розповсюдженні карток банками (American Express), та (або) пряме обслуговування платіжними організаціями цих платіжних систем держателів карток і торговців.

В Україні проводяться операції із застосуванням платіжних карток емітованих українськими банками – це одноемітентні (внутрішньобанківські) платіжні системи, НСМЕП, УкрКарт, MasterCard та VISA.

За даними прес-служби Національного банку України, станом на 1 січня 2006 року 101 банк (63% від загальної кількості) є членом внутрішньодержавних і міжнародних карткових платіжних систем та здійснює емісію, еквайринг платіжних карток.


§2. Кримінально-правова характеристика незаконних дій

з платіжними картками
Кримінальна відповідальність за незаконні дії з платіжними картками передбачена у диспозиції ст.200 Кримінального кодексу України (далі – КК) “незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення”.

Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.200 КК, є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.

Предметом злочину, передбаченого ст.200 КК виступають підроблені документи на переказ, платіжні картки та інші платіжні інструменти. Відповідно до ст.1 Закону України від 5 червня 2003 р. “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка (далі ПК) – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Не можуть розглядатись як предмет злочину, передбаченого ст.200 КК, дисконтні (клубні) картки, тобто картки які емітуються, розповсюджуються не фінансовими установами (компаніями, об’єднаннями покупців, клубами тощо) і які засвідчують, що їх пред’явник має право на одержання відповідних послуг, знижок від цих установ.

Не можуть розглядатись як предмет злочину: 1) картки напередоплаченого зв’язку (Scratch card) – документ, який забезпечує розрахунки стосовно оплати за телефонні розмови в межах напередоплаченого ліміту; 2) електронні проїзні картки – документи, які забезпечують розрахунки по оплаті проїзду в межах напередоплаченого ліміту; 3) соціальні картки тощо.

Не можуть бути предметом злочину передбаченого ст.200 КК, пластикові картки, які використовуються як посвідчення, перепустки, абонементні карти, рекламні карки, картки для забезпечення доступу до житла чи іншого помешкання (електронні ключі). Підроблення таких карток має кваліфікуватись за ст.358 КК або як готування до відповідного злочину проти власності.

Обладнання для виготовлення платіжних карток в диспозиції ст.200 КК не згадується, тому воно не є самостійним предметом даного злочину. За наявності підстав, дії з зазначеним обладнанням слід розглядати як готування до підробки платіжних каток і кваліфікувати за ст.14, ст.200 КК.



Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці ПК, 2) придбанні, 3) зберіганні, 4) перевезенні, 5) пересиланні, 6) використанні та 7) збуті підроблених ПК.

Підробка ПК – це будь-які дії, внаслідок яких повністю створюються платіжні картки так і фальсифікація справжніх ПК, внаслідок якої з їх застосуванням можуть бути проведені незаконні перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунка отримує не уповноважена на це особа.

Так, слідчим управлінням УМВС України в Харківській області розслідувано кримінальну справу відносно громадянина Р., який у лютому 2005 р. з метою незаконного заволодіння грошовими коштами за допомогою підроблених платіжних карток, вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою на ім’я А. та отримав від неї поїздом “Київ-Луганськ” 77 заготовок платіжних карток, пристрій – “енкодер”, для нанесення на магнітну смужку платіжної картки інформації у закодованому виді, необхідної для проведення переказу за допомогою використання платіжної картки та комп’ютерну програму, для нанесення інформаційного коду на магнітну смужку платіжної картки. На початку травня 2005 р. громадянин Р. виїхав до м.Харків, де через мережу Інтернет від невстановленої слідством особи на ім’я А. отримав дані про ПІН-коди платіжних карток. За допомогою “енкодера” та комп’ютерної програми громадянин Р. незаконно наніс на магнітні смуги заготовки платіжних карток інформацію, яку отримав від невстановленої слідством особи на ім’я А., таким чином підробив 77 платіжних карток.

Використання підроблених захисних елементів – голограм під час підробки платіжних карток слід кваліфікувати за сукупністю злочинів передбачених статтями 200 та 216 КК.

Придбання підроблених платіжних карток, це їх оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи, тобто набуття на них права власності будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, одержання як оплати за надані послуги чи виконану роботу, одержання в позику, привласнення знайдених. Слід звертати увагу на те, що особа яка придбає підроблені платіжні картки повинна усвідомлювати справжній характер набутих нею предметів, тобто усвідомлювати, що вона придбає саме підроблені платіжні картки.

Зберігання – це вчинення будь-яких умисних дій, пов’язаних з фактичним володінням підроблених платіжних карток, незалежно від місця їх знаходження та незалежно від строку зберігання: тримання при собі (в одязі, валізі тощо), поміщення їх у сховище, будь-яке приміщення чи будь-яке інше вибране і відоме місце (тайник). Умовою зберігання є можливість мати вільний доступ до платіжних карток, а також у будь-який момент вчинити з ними інші незаконні дії, як то: подальшу підробку, перевезення, пересилання, використання чи збут. Різновидом зберігання є перенесення підроблених платіжних карток. При зберіганні винна особа повинна повністю усвідомлювати факт підробки платіжних карток, які вона зберігає, тобто усвідомлювати те, що вона зберігає саме підроблені платіжні картки.

Перевезення – це переміщення підроблених платіжних карток транспортними засобами з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу, наприклад, пасажиром, здійснюється таке перевезення безпосередньо особою чи іншим засобом. Спосіб транспортування зазначених предметів, відстань, на яку їх перевезено, не має значення. Не є перевезенням зазначених предметів їх перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.

Пересилання підроблених платіжних карток, це переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, посильним з одного місця в інше. При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, багажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Якщо ж винну особу затримано під час оформлення квитанції на відправлення посилки, бандеролі чи вантажного контейнера то такі дії слід кваліфікувати, як замах на вчинення злочину ( злочин не доведено до кінця з незалежних від винного причин).

При перевезенні та пересиланні, особа повинна повністю усвідомлювати справжній характер предметів, які вона перевозить чи пересилає, тобто усвідомлювати що вона перевозить чи пересилає саме підроблені платіжні картки.



Збут – це будь-яке відчуження підроблених платіжних карток: використання як засобу платежу, продаж, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо.

Використання підроблених платіжних карток, це здійснення за їх допомогою переказу коштів із відповідного рахунку платника без його згоди на будь-який інший рахунок чи одержання за підробленими платіжними картками готівкових грошових коштів, тобто використання їх у фінансових відносинах як справжніх. Використанням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.

У разі використання підроблених платіжних карток, дії особи яка її використала і заволоділа чужими грошовими коштами, слід кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частинами статей 190 та 200 КК.

Так, Шевченківським районним судом м.Києва за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.190; ст.15, ч.3 ст.190; ч.2 ст.200; ст.15, ч.2 ст.200, ч.2 сь361 КК України засуджено громадянина Я., який працюючи спеціалістом по обслуговуванню банкоматів неодноразово незаконно втручався в роботу банкоматів, отримував інформацію про ПІН-коди власників платіжних карток та підробляв платіжні карти, які потім використовував і таким чином незаконно заволодів коштами громадян, яким спричинив збитків на суму 60425,22 грн.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із перерахованих вище незаконних дій.



Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Дії службової особи у разі вчинення передбачених ст. 200 КК діянь мають кваліфікуватися і за ст. 364 КК, за наявності всіх інших ознак передбаченого нею злочину.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, який поєднаний з метою збуту. Мотиви і мета можуть бути різними, і на кваліфікацію дій за ст.200 КК не впливають, але можуть свідчити про наявність у діях винного і ознак підготовки до вчинення інших, більш тяжких злочинів, зокрема, підготовки до розкрадання чужого майна.

Для того щоб кваліфікувати дії особи за ст.200 КК, необхідно встановити, що винна особа усвідомлювала факт підробки платіжної картки (карток).



Кваліфікованими видами злочину є: вчинення зазначених незаконних дій з платіжними картками 1) повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб.

Повторним треба вважати вчинення будь-якого діяння, вказаного у диспозиції ч.1 ст.200 КК особою, яка раніше вчинила будь-яке із таких діянь, в тому числі і за наявності ознак, описаних у ч.2 ст.200 КК, незалежно від послідовності їх вчинення, наявності чи відсутності судимості за них.

При цьому необхідно, щоб умисел на вчинення кожного незаконного діяння виникав у винного самостійно. Якщо ж при вчиненні першого діяння умислом винного охоплювалися й наступні незаконні діяння з зазначеними предметами, все вчинене необхідно розглядати як єдиний продовжуваний злочин і кваліфікувати за ч.1 ст.200 КК. Не є повторністю згідно з ч.2 ст.32 КК продовжуваний злочин – злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.



Вчинені за попередньою змовою групою осіб діяння передбачені ч.1.ст.200 КК, мають кваліфікуватися у разі їх спільного вчинення як співвиконавцями двома чи більше особами, які заздалегідь, до початку вчинення домовились про це. При цьому може мати місце і розподіл виду вчинюваних дій: одна особа вчинює підробку платіжних карток, інша – їх використовує для незаконного заволодіння чужими грошовими коштами. Така домовленість можлива на стадії готування до злочину, а також у процесі замаху на злочин. Згідно з ч.2 ст.28 КК, домовленість повинна стосуватися спільного вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо), вона може відбутися у будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Слідчим управлінням ГУ МВС України в АР Крим розслідувано кримінальну справу порушену відносно громадянина С., який в період другої половини вересня 2001р., вступив у злочинну змову з громадянкою К. та за її участю організував систематичне здійснення розкрадань коштов у банківських установах м.Сімферополь.

Так, громадянка К. діючи під керівництвом громадянина С., отримавши від останнього підроблені на її ім’я платіжні картки системи “Eurokard” –“MasterCard” емітованих підприємством “Servіse-Gesellschaft fur Kredіtkarten-Processіng mbh”, яке розташоване в м.Саарбрюкен (Німеччина), а також платіжну картку емітовану підприємством “Deutche Bank Polska S.A.”, розташованого в м.Варшава (Польща), видаючи себе за справжнього власника неодноразово незаконно їх використовувала під час отримання коштів у банківських установах м.Сімферополь. Всього громадяни С. і К. використовуючи підроблені платіжні картки незаконно заволоділи коштами на суму 17285 грн.

Вчинення незаконних дії з підробленими платіжними картками може бути поєднане і з іншими злочинами, передбаченими Кримінальним кодексом України такими як крадіжка (ст.185 ), грабіж (ст.186), розбій (ст.188), вимагання (ст.189), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст.192), фіктивне підприємництво (ст.205), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст.358), порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст.163), незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст.231), розголошення комерційної або банківської таємниці (ст.232), незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст.359), злочини у сфері використання ЕОМ (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст.ст.361 – 363-1).



§3. Обставини що підлягають доказуванню при розслідуванні

незаконних дій з платіжними картками
При розслідуванні незаконних дій з ПК підлягають доказуванню наступні обставини:

– що відбулося – чи мав місце факт незаконних дій з ПК або вчинено інший злочин (шахрайство) з використанням підроблених ПК чи інсценування, або помилкова заява про незаконні дії з ПК;

– час, місце й інші обставини незаконних дій з ПК;

– спосіб підроблення ПК, яке устаткування, пристрої, інструменти й матеріали використалися при підробці ПК і джерела їхнього придбання;

– ким конкретно вчинено незаконні дії з ПК, одноосібно або групою осіб, чи притягувалась особа (особи) раніше до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, винність особи в здійсненні злочину, форма його вини й мотиви;

– хто організував злочин, хто підробляв ПК, хто збував підроблені ПК, хто співучасники - роль кожного з них;

– яка кількість підроблених ПК виготовлена або збута;

– яким чином і кому збувалися підроблені ПК;

– коло осіб, що знали про готування вчиненого злочину;

– які цінності й майно мають обвинувачувані й де вони зберігаються;

– які обставини сприяли вчиненню злочину;

– обставини, які можуть потяги звільнення від кримінальної відповідальності й покарання та обставини, що виключають злочинність і караність діяння, що пом'якшують й обтяжують покарання.

Підлягають установленню також інші обставини, які не входять у предмет доказування, але мають важливе значення для успішного розслідування кримінальної справи. Залежно від особливостей конкретного факту виготовлення або збуту підроблених ПК зазначений перелік обставин може бути уточнений і доповнений. Чітке з’ясування обставин, що підлягають доказуванню й установленню, сприяє оптимальній організації й більше якісному розслідуванню кримінальної справи.
§4. Типові слідчі ситуації та особливості планування початкового розслідування незаконних дій з платіжними картками
На початковому етапі розслідування злочинів пов’язаних з незаконними діями з ПК, як правило, виникають наступні типові слідчі ситуації:

1. Підозрюваний затриманий на місці злочину при вчиненні незаконних дій з ПК, типовими версіями є:

– підроблення ПК мало місце з метою їхнього збуту;

– підроблення ПК здійснювалося однією особою або групою осіб;

– мав місце факт збуту підроблених банківських карт;

– мало місце підроблення ПК без мети їхнього збуту, тобто готування до вчинення іншого злочину (шахрайства) з використанням банківських карт.

У випадках затримання підозрюваного в момент збуту підроблених ПК, якщо покупцеві (перекупникові) удалося зникнути з місця події, висуваються версії про особистості покупця, про його приналежності до числа співробітників банків-емітентів і сервісних підприємств, що займаються кримінальним використанням банківських карт.

У цій ситуації початковими слідчими діями є: затримання підозрюваного (виготовлювача, збувальника); особистий обшук затриманого; огляд місця збуту підробок; допит осіб, які затримали підозрюваного; допит підозрюваного; допит покупця (перекупника), якщо він затриманий; одержання експериментальних зразків підпису в затриманого (виготовлювача) підроблених ПК; огляд місця виготовлення підроблених банківських карт, устаткування, засобів і матеріалів, використовуваних для виготовлення підробок; огляд вилучених у затриманого ПК, що викликають сумнів у їхній дійсності й інших речовинних доказах, що ставляться до розслідуваної події; обшук за місцем проживання й роботи затриманого; допит законного власника ПК, індивідуальна інформація про якого використана підроблювачем ПК; виїмка справжньої ПК в її законного власника і її огляд; допит осіб – очевидців фактів підроблення або збуту підроблених ПК, серед яких можуть бути як товариші по службі підозрюваного за місцем роботи, так і керівники виробництв, якщо виготовлення підробок здійснювалося з використанням устаткування й матеріалів, що належать конкретному підприємству або фірмі; допит сусідів і знайомих підозрюваного; призначення необхідних судових експертиз.

Паралельно при проведенні первісних слідчих дій проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на збір інформації, що характеризує затриманого (його судимості, злочинних зв’язків зі співробітниками банківської сфери й сервісних підприємств, матеріального становища), а також на встановлення джерел придбання устаткування й матеріалів, необхідних для виготовлення підробок, установлення інших місць і фактів виготовлення або збуту підроблених банківських карт й інших обставин по кримінальній справі.



2. Підозрюваний у вчиненні незаконних дій з ПК встановлений слідчим шляхом при розслідуванні інших кримінальних справ по факту незаконного використання підроблених ПК: за ним здійснюється оперативне спостереження й проводиться комплекс оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення обставин виготовлення або збуту підроблених банківських карт (місця виготовлення й місця збуту підробок, джерел придбання необхідного устаткування й матеріалів); установлення відомостей, що характеризують підозрюваного (його судимості, злочинних зв’язків, його ролі в організованій групі злочинців, його приналежності до співробітників банківської сфери й сервісних підприємств, а також причетності до раніше вчинених фактів незаконних дій з ПК та інших злочинів з використанням підроблених ПК) та інших обставин розслідуваної події.

3. Підозрюваний встановлений у результаті проведення оперативно-розшукових заходів. Особливості побудови версій і планування початкового етапу розслідування полягають у тім, що основні обставини незаконних дій з ПК встановлені оперативним шляхом.

У другій і третій ситуаціях, при наявності достатніх даних, що вказують на ознаки незаконних дій з ПК, рішення питання про порушення кримінальної справи збігається з моментом реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності, що починається, як правило, із затримання підозрюваного на місці злочину при незаконних діях з ПК або з обшуку за місцем проживання й роботи підозрюваного. У цих випадках проводиться комплекс первісних слідчих дій й оперативно-розшукових заходів, характерний для першої, раніше розглянутої ситуації.



4. Найбільш складна для розслідування ситуація, коли є заява від власника банківської карти або повідомлення з банку-емітента про несанкціоноване зняття коштів з карткового рахунку невстановленими особами, або повідомлення із сервісних підприємств (торгівлі, послуг) про кримінальне використання банківських карт, найбільш типовими є версії про особистості підозрюваного(них).

До них відносяться:

– злочин вчинений самим власником банківської карти або з його згоди спільниками, один із яких є виготовлювачем або збувальником підроблених банківських карт;

– злочин вчинений співробітниками банківської сфери або сервісних підприємств, у яких використаються карти єдиної платіжної системи, а співробітники названих установ є членами групи чи організованої групи, що займається підробленням ПК, їх збутом чи використанням підроблених ПК;

– злочин вчинений іноземцями, які перебувають чи перебували на території України;

У розглянутій ситуації для перевірки версій може бути рекомендований наступний перелік первісних слідчих дій:

– допит потерпілого - законного власника ПК;

– виїмка й огляд ПК, що належить власникові;

– допит співробітників банку-емітента й сервісних підприємств, які виявили факт несанкціонованого зняття коштів з конкретного карткового рахунку й тих осіб, які здійснювали безготівковий розрахунок по оплаті товарів або послуг з використанням ПК; виїмка сліпів (рахунків, квитанцій) із сервісних підприємств або банків, у яких мало місце несанкціоноване зняття коштів з карткового рахунку або здійснений безготівковий розрахунок за товари й послуги з використанням ПК;

– огляд вилучених сліпів (чеків, квитанцій) з метою виявлення слідів пальців рук підозрюваних і виявлення ознак їхньої підробки;

– виїмка копій стоп-листів з переліком викрадених або втрачених ПК; виїмка й огляд документів у сервісних крапках, що підтверджують вартість куплених товарів або розмір оплати зроблених послуг;

– при виявленні особистостей підозрюваних у здійсненні злочину можливі контроль і звукозапис телефонних переговорів при наявності достатніх для цього підстав; затримання й допити підозрюваних; обшуки за місцем проживання й роботи підозрюваних; призначення різних експертиз. Надалі планування наступних слідчих дій обумовлюється конкретними обставинами розслідуваної кримінальної справи.

В розглянутій ситуації одночасно з проведенням первісних слідчих дій проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на перевірку кредитної історії потерпілого клієнта (його платоспроможності), способу життя, матеріального становища, його особистих зв'язків. Разом із цим, з використанням оперативних можливостей перевіряється його причетність до виготовлення або збуту підроблених банківських карт й їхньому кримінальному використанню. Додаткову інформацію про власника банківської карти можна одержати шляхом вивчення документів про рух грошових коштів по рахунку клієнта. Документи вивчаються в банку-емітенті, у сервісних підприємствах й у потерпілого – законного власника картки.

З керівниками служб безпеки банків-емітентів і сервісних підприємств вирішується питання про можливе не закриття рахунку власника карти, для подальшого встановлення особи, що знімає гроші з конкретного карткового рахунку.

При розслідуванні виготовлення або збуту підроблених ПК винятково важливе значення має належна взаємодія слідчого з працівниками Департаменту ДСБЕЗ.

В ході розслідування незаконних дій з ПК слідчий повинен взаємодіяти зі службами безпеки банків і сервісних підприємств й особливо із правоохоронними органами на міжрегіональному й міжнародному рівні. Взаємодія на міжнародному рівні здійснюється через НЦБ Інтерполу в Україні та відділ організації міжнародних зв’язків. Особливості побудови версій і планування початкового етапу розслідування незаконних дій з ПК обумовлюються характером і змістом типових, вихідних слідчих ситуацій.


  1   2   3