страница16/18
Дата24.08.2019
Размер3.88 Mb.
ТипСборник статей

Физическое воспитание в условиях непрерывного образования


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Список літератури
1. Зиновьев Н. А. Отношение студентов к различным аспектам здорового образа жизни / Н. А. Зиновьев // Здоровье – основа человеческого потенциала: проблема и пути их решения.– 2015. – Т. 7. – № 1.– С. 226–227.

2. Кірко Г. О. Визначення актуальності щодо введення здорового способу життя студентами / Г. О. Кірко // Проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 8. – С. 41–43.

3. Красуля М. А. Социологический анализ физической культуры студентов ХГУ «НУА» / М.А. Красуля, А. В. Красуля // Вчені зап. Харк. гуманіст. ін-ту «Нар. укр. акад.». – Х.: Изд-во НУА, 2003. – С. 177–186.

4. Куделко В. Е. Дослідження ставлення до здорового способу життя студентів Харківського національного економічного університету / В. Е. Куделко, О. О. Оевченко // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2011. – №4. – С. 175–178.

5. Соловьев С. С. Основы здорового образа жизни в представлении современных студентов (на материале конкретного социологического исследования) / С. С. Соловьев // Образование и наука в современных условиях. – 2015.– № 1(2) .– С. 198–200.

Красуля М. О.
Ризик втрати студентами фізкультурно-оздоровчих компетенцій в рамках реформи системи освіти
(Образовательные риски: суть и подходы к решению : материалы ежегод. XVI Междунар. науч.-практ. конф., [Харьков], 15 февр. 2018 г. / Харьков. гуманитар. ун-т «Нар. укр. акад.» [и др.]. – Харьков, 2018. – С. 165–168.)
Реформування системи вищої освіти має велике значення для розвитку вищих навчальних закладів як інститутів підготовки кваліфікованих кадрів для української держави. Таке реформування повинне відбуватися шляхом послідовних, обміркованих дій, а не перетворюватись в повне руйнування старої системи. Безсумнівно, що у центрі уваги реформи повинна бути людина. Освіта повинна бути цілісною, тобто, формувати освіченого випускника, який не тільки володіє широким спектром знань в обраній спеціальності, але й соціальними, моральними, духовними та фізкультурно-оздоровчими компетенціями.

Новації реформування безпосередньо торкнулися проблеми існування фізичного виховання у вищих навчальних закладах [4]. Згідно [1], керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень: сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази вищого начального закладу, створює належні умови для занять масовим спортом (п. 17, ч. 3). Тобто, керівникам вищих навчальних закладів було рекомендовано створити атмосферу залучення студентів до активних занять спортом і забезпечити умови для проведення занять, незважаючи на те, що фізичне виховання перестало бути обов'язковим академічним предметом. Деякі заклади вищої освіти почали рухатися цим шляхом, і миттєво виникла проблема скорочення кваліфікованих викладацьких кадрів або їх переведення на неповну ставку по заробітній платі. Разом з цим, було порушено право студентів займатися фізкультурою у денний час, а у вечірніх секціях з різних причин можуть і хочуть займатися далеко не усі. Одночасно виникла проблема ефективного використання і збереження спортивних споруд.

Аналіз організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах свідчить про фактичну відсутність чітких уявлень про те, яким має бути фізичне виховання у вищих навчальних закладах в умовах трансформації вищої освіти. Негативними наслідками цього є [7]:


  • Виключення фізичного виховання з основного розкладу занять;

  • Відмова від заліку як форми контролю за фізкультурно-оздоровчою діяльністю студентів;

  • Зниження рівня та масовості студентського спорту;

  • Наповнення програм з фізичного виховання невластивим для неї змістом з інших форм навчання або виховної роботи;

  • Недооцінка ролі освітнього змісту навчальної роботи.

Все це не сприяє рішенню задач фізичного виховання не тільки освітніх, але й виховних, а також задач з розвитку фізичних костей та зміцнення здоров'я студентів.

Стаття 26 Закону «Про вищу освіту» визначає, що вища освіта формує гармонійно розвинену особистість, в тому числі і шляхом залучення до здорового способу життя. Безсумнівно, предмет «Фізичне виховання» є одним із основних інструментів впровадження основ здорового способу життя, фізкультурно-оздоровчих компетенцій у навчально-виховній сфері вищих навчальних закладів. Заклади освіти – це в сучасних умовах єдина сфера, де молодь може займатися спортом безкоштовно.

Слід підкреслити, що фізичне виховання є або повинно бути обов’язковим предметом для усіх учасників навчального процесу, так як фізичне виховання – єдина дисципліна, яка вирішує одночасно освітні, виховні і оздоровчі завдання.

У сучасному фізичному вихованні студентів можна виділити чотири основні проблеми [2,4,6]:



  1. Забезпечення об’єма рухової активності студентів, необхідного їм для збереження здоров’я, розумової та фізичної працездатності.

Ця проблема передбачає, в основному, вирішення питань організації занять з фізичного виховання протягом навчального року.

В умовах, коли фізичне виховання виведене в число поза кредитних предметів, система організації занять з фізичного виховання стає прерогативою керівництва вищого навчального закладу.

2. Підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Друга проблема пов’язана з розробкою новітніх технологій навчання, використанням інноваційних засобів навчання, з пошуками шляхів індивідуального підходу до студентів.



  1. Формування мотивації до рухової активності оздоровчого спрямування виступає як соціально-педагогічна проблема вищих навчальних закладів. Дослідження мотивації студентів першого року навчання до таких занять в позааудиторний час показує, що вона є дуже низькою [6]. В першу чергу це пояснюється пріоритетом особистих справ, не пов’язаних із навчанням. Результатом цього є незадовільний стан рухової активності на практиці.

  2. Відсутність системи і конкретної програми формування фізкультурно-оздоровчих компетенцій, яка передбачала б єдність виховання здорового способу життя та взаємодій із зовнішнім середовищем, духовним вихованням та сприяла підвищенню загального рівня культури студентів [4].

Виходом із положення є чітке усвідомлення кожним навчальним закладом необхідності збереження існуючих напрацювань у сфері фізичного виховання.

У Харківському гуманітарного університеті «Народна українська академія» система фізичного виховання студентів формувалася на протязі всього періоду існування університету. Діє «Авторська інтегрована програма з фізичного виховання», «Програма Здоров'я», Програма розвитку спорту в академії. Керівництво академії разом з кафедрою фізичного виховання та спорту в умовах реформування системи освіти доклали певні зусилля, щоб зберегти багаторічні напрацювання в галузі фізичного виховання. Студенти безпосередньо повернені до багатства форм та засобів фізичної культури. Заняття з фізичного виховання організовані за напрямками: атлетична гімнастика, аеробіка, степ-аеробіка та настільний теніс, Заняття в усіх групах включають загальну фізичну підготовку, спеціальну фізичну підготовку; передбачається здача нормативів державного тестування у кожному семестрі. На 1–2-х курсах введено 4 години занять на тиждень, які стоять у основному розкладі занять, на 3–5-х курсах – факультативне відвідування занять. Таким чином, студенти на протязі всього періоду навчання мають можливість займатися фізичною культурою, а викладачі – активно залучати студентів до фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Введено річний залік з фізичного виховання. Як показує досвід, це значно стимулює студентів щодо покращення рівня своєї фізичної підготовленості.

Розроблені, апробовані та впроваджені нормативи з фізичного виховання для студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, а також для спеціалізованих груп в залежності від виду спорту, які студенти складають один раз на рік додатково до нормативів державного тестування. Це стимулює студентів на досягнення кращих результатів у вибраному виді спорту.

Функціонує спортивний клуб академії. Одним з основних напрямків роботи клубу є забезпечення участі спортсменів у змаганнях різного рівня, а також організація та проведення традиційних спортивних змагань та спортивно-масових заходів в академії. Робота спортивного клубу сприяє популяризації ідей здорового способу життя та поширенню розуміння необхідності занять фізкультурою та спортом.

У Народній українській академії постійно удосконалюється матеріально-технічна база. Зараз в академії функціонує три спортивних зала: тренажерний зал, зал аеробіки та капітально відремонтований у цьому році дитячий гімнастичний зал, окрім того, діє відкрита спортивна площадка. Зали та площадка мають сучасне спортивне обладнання, що допомагає з успіхом вирішувати задачі, які стоять перед викладачами фізичного виховання.

Гармонійний розвиток людини – це мета і результат якісної вищої освіти. Фізичне виховання займає у цьому не останню роль, воно забезпечує систематичну роботу над розумовими, естетичними і фізичними якостями людини, сприяє формуванню здібностей шляхом активних, самостійних на усвідомлених дій [5]. Лише вищі навчальні заклади здатні впроваджувати фізичну освіту, формувати фізкультурно-оздоровчі компетенції у процесі навчання, створювати умови для інтенсивного навчання з підтримуванням високої працездатності студентів. Засновник фізичної освіти П. Ф. Лесгафт вважав, що «величезна тайна виховання – зробити людину здоровою і міцною, щоб вона стала мудрою і розсудливою» [3].
Список літератури


  1. Закону України «Про вищу освіту» від 1.07.2014 року.

  2. Кубрак М. В. Інноваційні підходи у фізичному вихованні студентської молоді / М. В. Кубрак, М. О. Лянной // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту різних груп населення : матеріали XVI Міжнародної наук.-практ. конф. молодих учених. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – 2016. – Т. 1. – С. 78–81.

  3. Лесгафт П. Ф. Избранные труды / Сост. И. Н. Решетень. – М.: Физкультура и спорт. – 1987. – 349 с.

  4. Мунтян В. С. Фізичне виховання у контексті положень нового закону України «Про вищу освіту» / В.С. Мунтян, В.І. Пліско // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. Вип. 118, Т.1. Серія: педагогічні науки. – Чернигів : ЧНПУ, 2014. – С. 222–226.

  5. Сорокіна Т. Р. Проблема збереження фізичного виховання у вищих навчальних закладах в рамках реформи системи освіти [The problem of preservation of physical education in higher educational institutions within the framework of the reform of the education system] / Т. Р. Сорокіна // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту різних груп населення : матеріали XVI Міжнародної наук.- практ. конф. молодих учених. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – 2016. – Т. 1. – С. 122–127.

  6. Тонконог В. М. Фізичне виховання в формуванні об’єктивних і суб’єктивних мотивацій до здорового способу життя / В. М. Тонконог, О. Г. Гладощук, І. О. Бейгул // Фізичне виховання, спорт та здоров’я у сучасному суспільстві: збірник матеріалів II Всеукраїнської науково-метод. конф., 13 березня 2014 р. – Харків: ХНАДУ, 2014. – С. 33–34.

  7. Футурій С. М. Шляхи удосконалення організації фізичного виховання студентів ВНЗ / С. М. Футурій // Педагогіка, психолгія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту. – 2013. – № 12. – С. 94–100.



Красуля А. В.
АНАЛІЗ ФІЗКУЛЬТУРНО–ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНИХ

СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
(І Всеукр. Інтернет-конф. “COLOR OF SCIENCE”. – Вінниця. 2018. – Вип. 1. – С. 32–36.)
Анотація.

У статті визначено, яке місце у житті сучасних студентів займає фізкультурно-оздоровча діяльність, яким засобам підтримки фізичного стану і формам рухової активності віддається перевага, а також які цілі переслідує підтримка хорошого фізичного стану. Зроблено аналіз отриманих даних.



Вступ.

Здоров'я людини багато в чому залежить від його способу життя, а значить, зберегти його можливо, лише мотивуючи себе на ведення здорового способу життя [2, с.41]. Знання основ здорового способу життя займає важливе місце у загальнокультурній та професійній підготовці сучасних студентів. Фізичне виховання, як один із компонентів здорового способу життя, є органічною частиною загальнолюдської культури, її особливою самостійною областю. Разом з тим, фізичне виховання – це засіб і спосіб фізичного вдосконалення особистості.

З боку суспільства постійно зростають вимоги до стану здоров'я і фізичної підготовленості майбутніх фахівців. За даними Міністерства охорони здоров'я України 71% захворювань у студентів пов'язані з гіподинамією [4, с.18].

Зараз активно проводяться соціологічні опитування студентів різних ВНЗ щодо їх ставлення до здорового способу життя, до фізичної культури і спорту [1,3,5]. Аналіз результатів цих опитувань показує, що найчастіше студенти недостатньо освічені в цій області, обмежено сприймають фізичну культуру (найбільшою мірою – для прояву рухових можливостей організму), у них відсутнє розуміння взаємозв'язку стану здоров'я, регулярності занять фізичною культурою і успішної професійної діяльності в майбутньому.

У зв'язку з цим особливого значення набуває робота з молоддю з питань здорового способу життя та, зокрема, фізичного виховання. З метою з'ясування соціального портрета сучасних студентів необхідний подальший збір інформації з питань життя, діяльності та інтересів молоді.

Мета дослідження.

Визначити, яке місце у житті сучасних студентів займає фізкультурно-оздоровча діяльність, та наскільки вони поінформовані щодо засобів і форм рухової активності.



Завдання дослідження.

Провести анкетування студентів Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» з метою виявлення їх ставлення до фізкультурно-оздоровчої діяльності та зробити аналіз отриманих даних.



Методи дослідження.

1. Теоретичний аналіз наукової літератури на предмет тематики, що вивчається.

2. Опитування та анкетування студентів.

3. Аналіз отриманих даних.



Результати дослідження та їх обговорення.

В анонімному анкетуванні взяли участь 62 студента у віці від 17 до 24 років, при цьому співвідношення дівчат і юнаків серед опитаних респондентів склало 2:1.

Аналізуючи залучення студентів у фізкультурно-оздоровчу діяльність, можна зробити висновок, що сімейне оточення надає певний вплив на прилучення їх до фізичної культури: у 23,3% студентів ніхто в родині не займається фізкультурою і спортом, а пропаганда здорового способу життя та фізичної культури носить вербальний, а не дієвий характер. Проте, тільки 20% студентів зовсім не займаються фізкультурою і спортом, 40% займаються протягом 1-2 років, а 30% займаються більше 2-х років. Продовжувати або почати заняття планують 83,3% студентів. Щодня займаються 3,3% респондентів, 36,6% займаються 3-4 рази в тиждень, а 50% – 1-2 рази в тиждень; тривалість занять у 39,9% респондентів становить 60 і більше хвилин, а при виборі фізичних навантажень 53,3% керуються своїм самопочуттям, 23,3% – планом занять, 13,3% – завданням викладача. Якщо до занять фізкультурою і спортом залучено певну кількість студентів, то серйозно займаються спортом тільки 9,9%, з них майстри спорту складають 0,3%. Як виявилося, 40% респондентів взагалі не беруть участі в спортивно-масовій роботі.

Серед цілей підтримки хорошого фізичного стану помітно домінують такі: отримувати задоволення від фізичних навантажень, відчувати радість і красу рухів власного тіла (76,6% відповідей), впевненіше почувати себе серед інших людей, більше їм подобатися, викликати в них повагу (60 %); заняття фізичною культурою для підтримки високої працездатності (86,6%); заняття фізичною культурою внаслідок незадоволеності своїм фізичним станом (33,3%); при цьому 60% студентів вважають за можливе знайти час на заняття фізичною культурою за рахунок раціональної організації режиму. Таким чином, у сучасних студентів провідним є не тільки гедоністичний аспект фізичного вдосконалення, а і усвідомлення практичної необхідності і значущості регулярних занять фізичною культурою та спортом.

Серед відомих засобів підтримки свого фізичного стану студенти систематично використовують фізичні вправи (56,6% відповідей); використовують час від часу: заняття на тренажерах (6,6%), парну, сауну (26,6%); практично не використовують: психотерапію, аутогенне тренування (76,6%), нетрадиційні медичні засоби (70%), звичайні ліки (80%), розвантажувальні дієти, голодування (80%), загартовування (80%). Характерно, що 86,6% студентів практично не використовують тютюнопаління, а 70% – алкогольні напої. Це свідчить про досить високу ефективність агітаційної кампанії у ВНЗ по пропаганді здорового способу життя. При самооцінці свого фізичного стану студенти віддають перевагу позитивним оцінкам (50%) перед нейтральними (33,3%) або негативними (13,3%), а розвиток всіх фізичних якостей більшість студентів вважають нормальними, хоча нормативи державного тестування за п'ятибальною шкалою в середньому виконуються ними на 2-3 бали. Таким чином, у наявності переоцінка більшістю студентів рівня своєї фізичної підготовленості.

Форми рухової активності студентів в порядку убування розподілилися наступним чином: піші прогулянки у вільний час використовують 93,3% з них; ранкова гімнастика – 90%; танці на вечорах відпочинку; фізична праця вдома по господарству – 86,6%; заняття на тренажерах – 83,3%; спортивні та рухливі ігри – 83,3%; катання на ковзанах, лижні прогулянки – 83,3%; аеробіка – 80%; заняття в спортивних секціях – 80%; атлетична гімнастика, вправи з гирями, гантелями – 80%; плавання в басейні – 76,6%; велопрогулянки – 73,3%; оздоровчий біг, кроси – 70%; туристичні походи, полювання, рибальство – 70%; ходьба до вузу пішки – 46,6%.

Як показує проведене дослідження, зростання інтересу до соціальних аспектів здоров'я безпосередньо пов'язане з розвитком фізичної культури у вищому навчальному закладі. Фізичне виховання, по суті, єдина навчальна дисципліна, яка навчає студентів зміцнювати і зберігати своє здоров'я. Тому перед кафедрами фізичного виховання стоїть завдання забезпечення студентів методичною літературою, навчити студентів орієнтуватися в інформаційному потоці, адекватно оцінювати стан свого здоров'я, формувати переконання в тому, що збереження здоров'я – це не легка праця, а щоденна робота над собою.

Висновки.


  1. Для залучення студентів у фізкультурно-оздоровчу діяльність ВНЗ є значні резерви – 40% студентів не беруть участь у спортивно-масовій роботі взагалі. Викладачам фізичного виховання та тренерам спортивних секцій необхідно в першу чергу звернути увагу саме на цей контингент і активізувати роботу по залученню його до спортивно-масової роботи.

  2. Якщо теоретично більшість студентів усвідомлюють необхідність регулярних занять фізичною культурою та спортом, то далеко не всі це знання реалізують на практиці. Тому у першу чергу необхідно створити умови для практичної реалізації розуміння необхідності фізичної активності. Будучи безпосередньо залученим до фізичного виховання, студент зможе більш тверезо оцінювати рівень своєї фізичної підготовленості.

  3. Як видно з наведених даних, серед форм рухової активності можна виділити такі, які найбільш часто зустрічаються. У зв'язку з цим при організації занять з фізичного виховання у ВНЗ є доцільним створення спеціалізованих груп з урахуванням інтересів і спортивних захоплень студентів.


Список літератури
1. Зиновьев Н. А. Отношение студентов к различным аспектам здорового образа жизни / Н. А. Зиновьев // Здоровье - основа человеческого потенциала: проблема и пути их решения. – 2015. – Т. 7. – № 1. – С. 226–227.

2. Кірко Г. О. Визначення актуальності щодо введення здорового способу життя студентами / Г. О. Кірко // Проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 8. – С. 41–43.

3. Красуля М. А. Социологический анализ физической культуры студентов ХГУ «НУА» / М.А. Красуля, А. В. Красуля // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад.». – Х.: Изд-во НУА, 2003. – С. 177–186.

4. Соколов В. Н. Социально-психологический портрет молодежи Украины и вопросы моделирования ее физического воспитания / В.Н. Соколов // Матеріали міжнар. наук. симп. «Фізична підготовленість та здоров'я населення». – Одесса, 1998. – С. 18–20.

5. Соловьев С. С. Основы здорового образа жизни в представлении современных студентов (на материале конкретного социологического исследования) / С. С. Соловьев // Образование и наука в современных условиях. – 2015.– № 1(2) . – С. 198–200.
Назаренко І. І.
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(І Всеукр. Інтернет-конф. “COLOR OF SCIENCE”. – Вінниця, 2018. – Вип. 1. – С. 58–63.)
Анотація. У статті розглянуто основні проблеми розвитку фізичного виховання, здоров’я та професійної підготовки студентів, окреслено актуальні питання вдосконалення системи фізичного виховання студентської молоді в Україні та інновації в системі фізичного виховання. Проаналізовано причини зниження рівня фізичної підготовленості студентської молоді.

Вступ. У сучасних умовах інтегрування України у європейську систему вищої освіти на перший план виходить необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення, підвищення рівня якості. Постійне оновлення різних сторін суспільного життя також вимагає нових підходів до організації процесу освіти у вищих навчальних закладах. Протягом останнього десятиріччя в Україні склалася тривожна ситуація: різко погіршилося здоров’я та фізична підготовленість студентської молоді.

Гармонійний розвиток студента – це мета і результат якісної вищої освіти. Фізичне виховання займає у цьому не останню роль, воно забезпечує систематичну роботу над розумовими, естетичними і фізичними якостями людини, сприяє формуванню здібностей шляхом активних, самостійних та усвідомлених дій [5]. Незалежно від майбутньої спеціальності студенти повинні бути всебічно гармонійно розвиненими, мати високий рівень фізичної підготовленості, розвиток всіх фізичних якостей.



Впровадження в процес організації фізичного виховання інноваційних технологій мотивує студентів до занять фізичними вправами, оптимізує власну рухову активність не тільки під час навчальних занять, а й в поза аудиторний час, сприяє формуванню здорового способу життя.

На сьогоднішній день студентам надається широкий вибір різних форм фізкультурно-спортивної діяльності з урахуванням їх особистих інтересів, нахилів та здібностей [3, с.38]. В нинішній час при організації навчального процесу перед кожним вищим навчальним закладом стоїть задача – вести підготовку спеціалістів на високому рівні зі застосуванням сучасних методів організації навчально-виховного процесу, які забезпечують використання ними отриманих знань і умінь у повсякденному житті. Проте, повноцінне використання професійних знань і навичок можливе при хорошому стані здоров’я, високій працездатності молодих спеціалістів, які можуть бути придбані ними при регулярних і спеціально організованих заняттях фізкультурою та спортом.

Мета дослідження. Обґрунтувати стан та перспективи розвитку системи фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Завдання дослідження. Проаналізувати сучасний стан фізичного виховання, виявити проблемні аспекти, окреслити актуальні питання та шляхи вдосконалення системи фізичного виховання студентської молоді.

Методи дослідження. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, інтернет–ресурсів та педагогічні спостереження.

Результати дослідження та їх обговорення. Серед багатьох проблем однією з актуальних є втрата інтересу молоді до занять фізичною культурою, що зумовлено низкою вагомих причин. Серед них: абстрактність нормативної програми фізичного виховання, яка не враховує регіональні, кліматичні, національні особливості; підхід не до конкретної молодої людини з її індивідуальними особливостями, а до навчальної групи; відсутність належної навчально-тренувальної бази у навчальному закладі. Згідно з базовою програмою фізичного виховання у вищих навчальних закладах І-III рівнів акредитації, самостійна робота студентів має стати однією з найважливіших складових навчального процесу. Самостійність у роботі, збільшення її ролі у системі навчання сприяє повнішому розкриттю потенційних можливостей студента, забезпечує формування інтересу до вивчення предмету, активізує мислення, спонукає до глибокого знання і слугує вмінню активно набувати його [4, с.9].

Також у сучасному фізичному вихованні студентів можна виділити ще 3 основні проблеми:

1. Забезпечення об’єма рухової активності студентів, необхідного їм для збереження здоров’я, розумової та фізичної працездатності.

Ця проблема передбачає, в основному, вирішення питань організації занять з фізичного виховання протягом навчального року.

В умовах, коли фізичне виховання виведене в число позакредитних предметів, система організації занять з фізичного виховання стає прерогативою керівництва вищого навчального закладу.

2. Підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Друга проблема пов’язана з розробкою новітніх технологій навчання, використанням інноваційних засобів навчання, з пошуками шляхів індивідуального підходу до студентів.

3. Відсутність системи і конкретної програми формування фізкультурно-оздоровчих компетенцій, яка передбачала б єдність виховання здорового способу життя та взаємодій із зовнішнім середовищем, духовним вихованням та сприяла підвищенню загального рівня культури студентів [2, с.224].

Виходом із положення є чітке усвідомлення кожним навчальним закладом необхідності збереження існуючих напрацювань у сфері фізичного виховання.

Соціологічні дослідження встановили, що інтерес до фізичної культури має формальний характер, її засоби у повсякденному житті студентів використовуються дуже обмежено [1, с.73]. Факторами впливу на формування негативного ставлення до фізичного виховання є відсутність вільного часу, інтересу до фізичної культури, слабка довузівська підготовка.

Аналіз організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах свідчить про фактичну відсутність чітких уявлень про те, яким має бути фізичне виховання у вищих навчальних закладах в умовах трансформації вищої освіти. Негативними наслідками цього є [5, с.95]:


  • Виключення фізичного виховання з основного розкладу занять;

  • Відмова від заліку як форми контролю за фізкультурно-оздоровчою діяльністю студентів;

  • Зниження рівня та масовості студентського спорту;

  • Наповнення програм з фізичного виховання невластивим для неї змістом з інших форм навчання або виховної роботи;

  • Недооцінка ролі освітнього змісту навчальної роботи.

Все це не сприяє рішенню задач фізичного виховання не тільки освітніх, але й виховних, а також задач з розвитку фізичних якостей та зміцнення здоров'я студентів.

Сучасна молодь по-особливому сприймає й реалізує поставлені перед нею завдання, саме тому спрямованість індивідуального, диференційованого та компетентнісно-орієнтованого підходу у фізичному вихованні має не лише покращувати їхнє фізичне здоров’я, а й сприяти розвитку професійних можливостей. На перший план виходить потреба викликати у студентів прагнення через фізичне самовдосконалення покращити кар’єрний імідж та власне «Я»; здійснювати підтримку професійно важливих рухових навичок за рахунок пріоритетних, «модних» рухових методик; забезпечити за допомогою фізичного виховання своєчасну підтримку творчої, емоційної рівноваги через розвиток належного рівня загальної витривалості організму та високого рівня інтелектуальної та фізичної працездатності.


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18